У Рівному презентували перший роман про Василя Вишиваного

  • КУЛЬТУРА
Чтв, 12/07/2017 - 18:13

Постать Василя Вишиваного, або Вільгельма Габсбурга, нащадка елітної австрійської династії початку ХХ століття, якому судилося стати активним учасником українських національно-визвольних змагань 1914-1920 років, а згодом поповнити собою довгий список знищених радянською владою українських патріотів, безперечно є однією з найбільш неординарних і найромантичніших постатей українського національного Відродження.

Заради України цей австрійський ерцгерцог пішов з батьківської домівки, розірвав зв’язки з родиною, аристократичними колами Європи, віддав свої молоді роки, високе становище, титули, кошти і, зрештою, своє життя. Але й до сьогодні його ім’я залишається поза увагою української громадськості і, на жаль, не має належної оцінки та вшанування. Виправити це спробувала українська письменниця Наталка Сняданко, написавши роман «Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма», який вийшов цьогоріч у «Видавництві Старого Лева». Нещодавно із презентацією нової книжки Наталка побувала у Рівному, де на зустрічі із читачами у книгарні «Є» розповіла про свій задум, роботу над романом та враження від цієї непересічної особистості.

Письменниця, яка родом зі Львова, зізнається, що завжди знала про таку історичну постать як Василь Вишиваний – у Львові вона була добре відомою, адже свого часу талановитий австрійський аристократ під псевдонімом Василя Вишиваного очолив загін Січових Стрільців і став героєм українського визвольного руху. Він добре знав українську мову, прихильно ставився до українців і активно спілкувався з провідними українськими політиками, а в якості дипломата і військового уболівав за інтереси української держави. За що у 1947 році був закатований у застінках КДБ. Втім, каже Наталка, вона була страшенно здивована, що досі ніхто не написав жодного художнього твору про цю особистість.

- Кілька років тому до мене звернувся австрійський режисер, який вирішив знімати в Україні документальний фільм про Вишиваного. Я допомагала йому з перекладами і почала перечитувати матеріали, пов’язані з цим персонажем, зокрема і монографію історика Тімоті Снайдера «Червоний князь». І тоді виявила, що, як не дивно, художньої прози про цю постать досі немає. Мені стало якось шкода, що тут стільки можливостей і на книгу, і на фільм, і на цілий серіал, тому я не стрималась, - з посмішкою говорить письменниця.

Архікнязь Карл Стефан Габсбурґ (другий праворуч) із родиною, 1896 рік. На руках у дружини Марії Терези – наймолодший із шести дітей син Вільгельм, майбутній Василь Вишиваний

У своєму романі Наталка Сняданко вдало поєднує історичну правду і художній домисел. Говорить, що не мала на меті написати суто історичний літопис, але при цьому неодноразово радилася з істориками і намагалася дотримуватися історичної достовірності. Таким чином у неї вийшла книга, яка має у собі ознаки й історичного роману, і трохи від альтернативної історії, і від роману виховання, психологічного роману, сімейної розповіді.

- Важко сказати, до чого ближче, але важливіше те, як воно разом функціонує і чи функціонує, - пояснює задум Наталка. – Я свідомо не хотіла робити просто постать на тлі доби в класичному розумінні. Хотілося дати більше психології, наближення до сучасного контексту, зробити спробу вписати проблематику давню в сучасну і навпаки, перемішати це між собою. Тобто спробувати на це подивись як, скажімо, на розповідь своїх бабці й дідуся. Це ж завжди розповідається з якоїсь персональної точки зору, а не з точки зору підручника. Тому мене передусім цікавили якісь такі речі, які відтворюють атмосферу, дух, настрій, а не тільки дати та події.

Архікнязь Вільгельм Габсбург, сотник УСС, 1916 р.

Письменниця опрацювала багато документального матеріалу, історичних розвідок, мемуарів. Зізнається, що це був постійний безперервний процес  і протягом трьох років вона практично жила життям ерцгерцога та його родини, занурившись в епоху і певною міру ставши жертвою цього історичного азарту у пошуках деталей, дрібниць, з яких історія починає ставати живою.

- Це книга, яка знайшла мене, а не я її шукала, - посміхається Наталка. -  Звичайно, довелося освоїти страшенно великий об’єм інформації, і не заплутатись у всіх цих ерцгерцогах було не просто, - додає Наталка. – Але разом із тим мені видавалося не дуже сенсовним писати роман тільки про самого Вишиваного, бо насправді вже існує прекрасна книга Снайдера, яка читається не стільки як наукове дослідження, а як справжній детективний роман. А от чого мені тут бракувало, то це тла ширшого. Тобто зазвичай якщо дія відбувається в Україні, то ми маємо цю Україну, зображену тільки з одного боку: у польських джерелах - з польської точки зору, в австрійських – з австрійського, українці ж зображують тільки зі свого боку. І наприклад, якщо ми бачимо якийсь український фільм, в ньому майже нічого немає ні про польську частину родини Вільгельма, ні про австрійську. Але життя ж не таке, і мені хотілося, щоб у тексті не було цих гетто за національностями, щоби була живіша картина. Тому я орієнтувалася на всі можливі джерела.

Зліва направо: барон Казимир Гужковський, митрополит граф Андрій Шептицький, ерцгерцог Вільгельм Габсбург. Зима 1917–1918 рр.

Щодо співвідношення історичної правди та домислу у романі, Наталка пояснює, що це майже чітко поділено хронологічно: реальна біографія ерцгерцога та вимишлена. Реальне життя Вільгельма Габсбурга обірвалося у 1947 році в Лук’янівській в’язниці, тож подальша доля героя роману є вимислом авторки. За її замислом він опиняється в радянському Львові, одружується, виховує сина й онуку, разом із дружиною намагається пристосуватися до нової суворої дійсності…

- Разом із тим і в реальній біографії Вільгельма присутньо багато художніх деталей, які звідкись почерпнуті. В якийсь момент я випадково потрапила на справжні мемуари його англійської гувернантки. Вона опублікувала мемуари у 1905 році – це нібито документ, але це все-таки мемуари, і що з цього є її домислом, а що правдою…. Втім, вони мені дуже допомогли, бо це відтворило атмосферу, яку не треба було вигадувати. Насправді у творі дуже багато фікцій, але вони документально підтверджені. Тобто з одного боку мені хотілося реконструювати все те, чого мені бракувало, а з другого – не втратити те, що є відомим, тобто не будувати фікцію там, де є документ, і не імітувати документ, там де є фікція. Щоби можна було і довідатися щось, і доуявити те, чого мало.  Найважче, напевно, було уявити, яким міг бути Вільгельм у радянському Львові, - додає авторка.

Вільгельм Габсбург незадовго перед смертю в Лук’янівській в’язниці, 1947

Отже, роман Наталки Сняданко – історія кількох родин, країн, епох, воєн і міжвоєнь. Це роман без головного героя у класичному розумінні. Він має досить демократичну структуру, де всі персонажі мають право голосу. Тут відображено події, які відбуваються приблизно протягом 150 років – в Україні, Австрії, Польщі.  При цьому назви розділів у творі доволі цікаві – це роки, але розташовані не в хронологічному порядку, а в різнобій.

- Справа в тому, що події відбуваються в дуже різних місцях, і хронологічного зв’язку між ними ніби немає, тобто не можна сказати, що це починається в 1895 році, коли народився Вільгельм, і закінчується в 2008-му, коли про події розповідає його онука. Натомість події пов’язані інакше, за принципом пам’яті – коли щось абсолютно нібито несуттєве - запах, колір, настрій, смак - нагадує нам певні події. Тобто композиція побудована асоціативно. Для людини, яка читає, воно має бути логічним, хоча коли дивишся на роки, дивно, чому 1998, а потім 1915, а наступний – 2003 рік…

Говорячи про саму постать Вільгельма, Наталка Сняданко відзначає, що її вражає передовсім сміливість цієї людини в особистісному плані. Поза тим, що вся його родина мала неймовірно цікаві, нетипові долі і сама атмосфера в родині ерцгерцогів була на грані якоїсь екстравагантності найвищого порядку (батько, наприклад, замість виховувати дітей у Відні, везе їх у Польщу, яка була на той час глухою провінцією, змушував дітей вчити польську мову, вони прокладали туди залізницю) – Вільгельм все-таки був здатний піти проти родини, якогось консервативного виховання.

- Незважаючи на те що ерцгерцоги мали дуже практичну освіти, тобто фактично їх виховували на менеджерів, і вони мали дуже багато практичних навиків, для них важливо було добре виглядати в очах суспільства, щоб, скажімо, газети не писали нічого зайвого. Тобто політичний візерунок мав велике значення, мав бути дуже правильним, коректним. І піти проти всього цього, бути таким вільним, щоб відкрито висловлювати свої уподобання в усіх можливих сферах, відкрито спілкуватися із людьми нижчими за статусом - це було дуже сміливо, - зауважує письменниця.

 

Він дуже добре контактував з людьми, легко зав’язував знайомства і в його житті важливими були стосунки з людьми. Він вважав, що хороші зв’язки багато чого вирішують, і в цьому можна вбачати якийсь такий сучасний погляд. Разом із тим він часто робив якісь альтруїстичні речі, допомагав багатьом, незважаючи на те, що це займало багато його часу, шкодило йому і цим часто користувались. Але все, що він робив, було із щирих міркувань.

«Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма» - це десята книги Наталки Сняданко, але, зізнається авторка, перша книга, видана українською мовою, яка їй подобається візуально, в поліграфічному плані. В обкладинці використано реальну фотографію ерцгерцога 1914-1915 років в антуражі тогочасного ритуалу проводів австрійських новобранців до війська. Однією з частин цього ритуалу було те, що юнака вбирали у такий собі шляфрок, на голову вдягали вінок із сухих квітів і робили спеціальну фотографію. І оскільки не лишилося такої фотографії Василя Вишиваного, то у видавництві вирішили зробити колаж для обкладинки.

А от те, про що авторка роману шкодує, так це відсутність ілюстрацій у книзі. За її задумом, оскільки розповідь ведеться від імені онуки Вільгельма, яка малює комікс про життя діда, то на сторінках книги мав би бути і цей комікс. В майбутньому письменниця планує втілити і цей задум у життя. 

Додати новий коментар

 

33000, Україна, м.Рівне
(0362) 60 99 93
[email protected]

 

bigmir)net TOP 100
GOLOSNO 2014. Всі права захищені діючим законодавством України. Будь-яке порушення прав переслідується у судовому порядку. Будь-яке відтворення інформації з сайту тільки з письмового дозволу редакції. Відповідальність за достовірність всіх матеріалів, розміщених на сайті, крім матеріалів, які містять посилання на інші інформаційні агентства або інтернет-видання, несе редакційна рада.