Роман Коляда у Рівному - про очікування, справжність, рух углиб себе та #Колядиво

  • КУЛЬТУРА
Птн, 11/10/2017 - 11:58

У нього шалений ритм життя – зустрічі, саундчеки, концерти, дорога, ефіри, знову концерти… Роман Коляда, відомий як журналіст, радіо- і телеведучий, композитор та піаніст-імпровізатор, примудряється ще й поєднувати все це із обов’язками диякона. Крім цього, є в його житті місце і для поезії. Тому такою важливою для нього є навіть хвилина тиші… «паузи, наповнені прозорою водою не-чекання. Бо де зникають сподівання –  там є можливість бачити ясніше…»

…Тиха маленька гримерка Рівненського драмтеатру. За півгодини – початок концерту – чи не першого у такій великій залі – із презентацією четвертого сольного фортепіанного альбому, що носить назву «Expectancy» (ОЧІКУВАННЯ). Роман задоволений саундчеком і зізнається, що має благосний настрій, хоча обличчя зовсім не відображає цього. У нього – хвилина тиші. Тому у мене лише 15 хвилин на спілкування з маестро. Тож ефект «очікування» лише підсилюється. 

 

Роман Коляда у Рівному на запрошення Джазового клубу «ДжЕм»

«Люди, купіть у мене диск»

Між попереднім сольним альбомом Романа Коляди «Янголи повертаються» («Angels return»), який був записаний у 2011 році, і новим - «Expectancy» - доволі значна пауза. Як жартує Роман, у цей період він «розважався, як міг!». А насправді - багато експериментував: пробував себе і в електронному тріо, і у джазовому квартеті, з етно-рок гуртом записали альбом і зняли кілька кліпів, з’їздив кілька разів на гастролі до Литви, Польщі, а також із обома електронним і джазовим проектами встиг з’їздити на фестиваль «Джаз Коктебель» у 2015 та 2016 роках. Словом, це був досить інтенсивний період життя. А коли справа таки дійшла до випуску нового альбому, Роман вирішив провести… маркетингове дослідження.

- В якийсь момент я зрозумів, що вже далі немає сил триматися, адже назбиралося багато матеріалу, і переважно сольного. І тоді я написав пост на Фейсбуці: «Люди, якби я зараз написав: купіть у мене диск, який я ще не випустив, і якщо б я попросив про передоплату, за який диск ви б заплатили, ну, наприклад, 100 гривень – за сольний чи за будь-який ансамблевий?» І виявилося, що 90% відповідей були за сольний. Хтось вряди-годи писав – обидва. Так це опитування стало тим імпульсом, тією об’єктивною опорою, якої мені не вистачало. Хоча дружина завжди мені говорила, щоб писав побільше сольних альбомів, бо люди це слухають і хочуть чути, - розповідає Роман Коляда.

Народжений в музеї Чюрльоніса

Записаний альбом був наприкінці зими 2017 року. І так сталося, що народився він у Литві, в Будинку-музеї М. Чюрльоніса у Вільнюсі. А присвячений покійному директору Будинку-музею Стасісу Урбонасу.

- Це унікальний чоловік, дуже світлий, ми познайомились з ним у післямайданівські часи, коли почали активно їздити до Литви, але він дуже швидко пішов з життя через онкологію. Відтак у мене було відчуття, що через моє життя пролетіла комета – яскрава, дуже наповнена. Тому мені якось хотілося подякувати йому, що він в моєму житті був. І я записав цей альбом на тому роялі, на якому він першому дозволив мені пограти, і присвятив цей альбом йому.

Роман згадує, що тоді був тихий день після дня незалежності Литви і його зачинили в музеї Чюрльоніса на чотири години. Мовчазним свідком і асистентом була лише дружина музиканта, яка могла тільки дивуватись цьому таїнству, коли із купи всякого електронного залізяччя монтується пересувна студія, ставлять мікрофони і відбувається диво народження музичного диску.

Композитор зізнається, що дуже пишається тим, що цей альбом повністю самопродюсований ним, тобто усі треки не тільки написано, а й спродюсовано, записано, аранжовано і т.д. Романом Колядою.

- Лише майстерінг ми вже потім робили в Києві у студії живого радіо «Воскресіння» з моїм звукорежисером, з яким ми разом чаклували над звуком, шукали нюанси, і зрештою я дуже задоволений тим, як цей альбом звучить, - додає Роман.

Очікування та рух углиб себе

Говорячи про назву альбому «Expectancy» - «очікування», Роман пояснює, що там дуже багато всього – і передусім це очікування власне самого цього альбому, якого він довго чекав.

- Здається, я чекав якогось листа, дуже напружено, мені хтось на щось повинен був відповісти в Інтернет-переписці. Якось я ходив з кута в куток, нервувався, і донервувався до того, що сів за рояль і зіграв цю тему, майже готову. Потім доопрацьовував, звичайно, але 90% було написано на імпульсі – це стала заголовною п’єсою, яка задає настрій всьому альбому. Хоча там є і старіші теми, але це все одно лірика, - пояснює Роман.

Один із рецензентів альбому написав, що це все той же Коляда, позаяк іноді складається враження, що він починає спочатку, але це тільки помилкове враження, тому що це швидше рух кудись вглиб. І композитор погоджується з цим. Хоча, каже, є тут і жанрові новинки, наприклад, трохи більше явних джазових імпровізацій, аніж це було в попередньому альбомі.

- Так само тут іноді якийсь чи то регтайм, чи то навіть мені самому складно сказати, що це конкретно, але оце воно якесь таке чудернацьке народилося … Є конкретні відсилання до Вільнюса, де це було записано – одна п’єса фактично там народилася. Про це приємно і складно говорити водночас, бо це музика. Але те, що я можу гарантувати, що це дуже чесна і щира музика, як, власне і все, що я роблю. Тому що у мене останнім часом така надІдея, з якою я постійно живу і багато думаю: як бути справжнім, як бути щирим і не брехати ні собі, ні тим більше людям і Богу. Справжність, чесність, правильність-неправильність, що цінніше – правильність чи справжність… Це те, про що я зараз багато думаю, це те, про що моя музика і про що моя поезія.

Оте справжнє #Колядиво

Шанувальники Романа Коляди знають, що на сцені його музику супроводжують… вірші. У цьому році, на початку жовтня, Роман вкотре став «щасливим татусем», випустивши третю збірку поезій «#Колядиво». Відтак разом із новим альбомом рівняни мали нагоду почути і нові вірші музиканта.

Роман розповідає, що до збірки увійшли поезії, написані ним за останніх півтора роки і здебільшого публіковані ним на Фейсбуці. Друзі просили якось те все систематизувати і виокремити для зручнішого читання, відтак виникла ця чудернацька назва, яка ніби хештег об’єднала усе, написане Колядою за останній час.

Так само як і з диском, автор звертався до аудиторії за передплатою.

- Це просте голосування гаманцем. Якщо людина готова за це заплатити хоча б 5 копійок, значить це чогось варте, - переконаний автор.

За його словами, це третя «справжня» збірка, хоча за кількістю вона є вже п’ятою книжкою музиканта. Перші дві були невеличкі, пробні, так би мовити. Але, як говорить Роман, фікус в тому, що з кожним роком поезій стає все більше, і якщо в першу книжку «Пісні для читання» (2014) увійшло написане за 10-15 років, в «Лю-Мінор» (2016) - написане за два роки, то «#Колядиво» назріла вже за рік.

Тексти тут супроводжують переважно справжні дати або дуже близькі до реальних. А крім цього, як перегук із життям у Фейсбуці, біля віршів стоїть і такий собі показник приватності – тільки для мене, тільки для друзів, для друзів друзів або публічно.

- Це як межа інтимності, як додатковий смисловий відтінок до цієї поезії. Тобто можна і не звертати на це увагу, а можна подивитися, а наскільки автор взагалі цим звертається до широкого загалу, чи до когось, хто поруч, - пояснює Роман.  

Портрет Романа Коляди у каліграфії

Ще одна родзинка «#Колядива» - це її каліграфічність. Справа в тому, що художниця, з якою працював Роман у попередніх книжках, не встигала зробити ілюстрації для нової збірки, а відтак запропонувала пошукати когось іншого. І знову на допомогу прийшов Фейбсук. Роман кинув заклик до братії художників з пропозицією покреативити з приводу отакої от книжки. І чи не першою відгукнулась Ольга Вірменич, яка сказала, що може зробити напис на обкладинку. Ольга займається каліграфією, і те, що вона запропонувала, одразу підкорило Романа.

- Коли вона прислала мені цю картинку, з першої спроби – я був дуже вражений, я сказав, що цей мій портрет у каліграфії. Це настільки близько, потужно і резонує, що я миттєво закохався в неї як в майстра і в те, що вона робить, і більше не шукав ніяких варіантів, - говорить Роман Коляда.

Хмари слів, що заганяють у транс

Крім цього, для «#Колядива» Ольга Вірменич зробила і незвичайні ілюстрації, які складаються зі слів.

- Тобто, іншими словами, це хмари тегів, які використовуються в Інтернеті. Я давав їй, так би мовити, ключові слова, наприклад, – орган, космос, кулемет, Бог, пара, вода, - а вона групувала їх у зображення. Тільки по цих хмарах не можна клікати мишкою, натомість можна медитувати як на картини, - посміхається Роман.

Цікаво, що це стало ще одним нашаруванням на музику і поезію, адже знайшло свій відгук у серцях шанувальників на концертах Романа Коляди. В деяких містах такий експеримент, коли Ольга наживо, під музику і читання Романа промальовує чи то проакварелює ці ключові слова за допомогою пісочної анімації, викликав справжній вибух захоплення у глядачів.

- У Запоріжжі, Білій Церкві люди казали мені – чувак, це геть зносить дах! Спочатку не знаєш, на що дивитися, а потім занурюєшся в такий стан, що потім треба мало не виводити людей із того майже трансу. Це означає, що це працює, і мені здається, що це дуже круто, - розповідає митець.

Полішаровість і перегук

Говорячи про те, наскільки перегукуються його музика і вірші, на думку автора, диск «Expectancy» дуже сильно перегукується із попередньою збіркою «Лю-Мінор» - вони навіть схожі – чорно-білі. А от «#Колядиво» – це ніби наступний етап у творчості, але, як показують перші презентації, і ці вірші добре працюють з цією музикою. Це дуже лірична поезія і така само музика.

- Звичайно, музика народжується довше, ніж вірші. Перші спроби поєднувати їх були ще кілька років тому, але тоді це отримало якийсь неоднозначний відгук, і я дещо припинив. А згодом почав робити це одночасно. Ні, це навіть не читання поезії під власну музику - вони існують рівноправно, створюючи таку собі полішаровість, - пояснює Роман. – Але зараз я страшенно тішуся, що з’явилися тексти, з моєї точки зору, сильні настільки, що я вже ризикую їх читати навіть без музики. Я просто роблю паузу в музичному тлі, прочитую текст, який ніби є самостійною музикою, а потім повертаюся до музичної композиції. Раніше, можливо, тому що я був слабший, чи тексти слабші, я собі цього не міг дозволити.

Сюрпризи зрілого віку

Взагалі, зізнається Роман Коляда, тексти і музика в його житті народились майже паралельно. Хоча формально вірші він почав писати раніше, якщо говорити про якісь підліткові спроби. А от музика прийшла вже у зрілому віці, коли студентство було позаду, з’явилася родина, діти, і коли, здавалося б, уже було не до того… І це для нього самого стало великим сюрпризом. Адже ні в музичній школі чи навіть у консерваторії Роман не думав про якусь самостійну творчість. А воно он як вийшло…

Знаний сьогодні композитор та музикант, один із найкращих піаністів-імпровізаторів сучасності, Роман Коляда зізнається, що страшенно комплексував спочатку, не вірив у себе і довго не наважувався на широку аудиторію.

- Але вже 20 років мене копає моя найголовніша муза – дружина, мовляв, іди до людей і неси те, що ти робиш, бо це варто того, щоб показати, бо це дійсно круто. Особливо з музикою, да і з поезією теж так було, - говорить Роман.

Нині, жартує Роман, він вже «знахабнів», наважується на концерти у великій залі і навіть «замахнувся» на Рівненський драмтеатр.

Про народження і перенародження

Щодо поетичних текстів, Роман Коляда зізнається, що здебільшого не пише свої тексти на імпульсах, а свідомо працює над більшістю з них, навіть рахує склади, коли треба вибудувати залізну ритмічну структуру, замислюється на римами, чергуванням голосних та приголосних. Але інколи зміст буває настільки важливішим, що на все це доводиться махнути рукою і писати так, як пишеться… Вже потім повертаєшся до того тексту, переглядаєш його, щось поправляєш, щоб не було якоїсь відвертої крамоли.

- А буває й так, що напишеш - і забудеш про текст, відсторонишся від нього на якийсь час, а потім відкриваєш файл, читаєш і офігєваєш. Бо я не розумію, як це народилося. Це вже погляд на себе іншого, це щось, що здобуло самостійне життя, це вже не я, - ділиться Роман секретами творчості.

Так, напевно, народилася його поезія «Два серця», яка починається з фрази: «Чуєш, сину, у кожної мами більше, ніж одне серце, твоє билося в середині мого тіла ще до того, як ти народився на світ…». Роман зізнається, що досі не розуміє, звідки це з’являється в ньому, а питання «Що його надихнуло?» зазвичай ставить автора у глухий кут.

- Хто його знає… Мені властиво самокопатися, аналізувати стосунки з батьками, дружиною, дітьми, це теж іноді відбувається в тестах, але це в жодному разі не стовідсоткова автобіографія чи сторінка зі щоденника. Це все одно узагальнення, мистецтво. А взагалі і в цій книжці, і музиці багато перенародження або осмислення власного народження - мабуть, це такий період життя.

На межі відвертості

Саме тому, мабуть, для автора є важливою кожна деталь, яка має бути правдивою і вивіреною, як наприклад, у тексті, присвяченому народженню людини. Тут авторові навіть знадобилася консультація із лікарем-гінекологом, бо, мовляв, жодна жінка мені не повірить, якщо я щось не так скажу, пояснює Роман.  

- Буквально з перших рядків, коли жінки починають розуміти, про що це, вони слухають вже зовсім з іншим обличчям цей вірш. Ніби кажуть: «Ну ні чого собі! Що ж далі?..». Це ризик, але він виправданий, бо це приголомшує, розриває душу, я і сам не можу спокійно читати цей текст, - зізнається піаніст.

На розрив аорти і за межею фолу

Разом із тим, поруч із дуже інтимними, ліричними текстами на межі допустимої відвертості, є у збірці «#Колядиво» і вірші з ненормативною лексикою, про що автор завбачливо не повідомляє в анотації, вирішивши не лякати читачів. Бо, каже, присутня вона тут в гомеопатичних дозах, і це аж ніяк не матюки заради матюків.

- Можливо, це ризиковано, іноді за межею фолу, але є простий принцип: якщо ти вже не можеш сказати інакше, то говори так, як тобі воно говориться. Одна річ у мене написана на суржику - «Невідправлене пісьмо старого пірата недобитому сєпару». Це дуже крепкий текст. Військові, які читали його, казали, це буде новорічний тост, там все так правильно, так жорстко… Він дуже нервовий, дуже злий, на розрив аорти, але ці штуки сприймаються, вони виправдані в цьому випадку.

…Народивши своє нове дітище, він з полегкістю видихає, сподіваючись відпочити і позайматися іншими речами. Але, каже, «воно» знову наздоганяє його і, тільки-но здавши книгу в друк, він знову «як ненормальний» починає писати по кілька текстів у день. А потім отак дивишся – вже пора і нову книжку робити... 

Спілкуючись із Романом Колядою, розумієш, що ця людина дійсно «хронічно закохана» і у свою дружину, і в музику, і в поетичне слово. В усьому, що він робить, багато любові, життя, відвертості. Його лірика пронизує, захоплює, заглиблює в себе, єднає з природним началом і занурює в космічно-галактичні світи. За прозорістю і легкістю – безліч відтінків і глибин, за лагідною посмішкою – тортури самокопання і роздумів. Але в усьому він – справжній. Це – Роман Коляда. Очікування - справдились. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Рівному звучала "колядивна" музика Романа Коляди (ВІДЕО)

Додати новий коментар

CAPTCHA
This question is for testing whether or not you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.

 

33000, Україна, м.Рівне
(0362) 60 99 93
[email protected]

 

bigmir)net TOP 100
GOLOSNO 2014. Всі права захищені діючим законодавством України. Будь-яке порушення прав переслідується у судовому порядку. Будь-яке відтворення інформації з сайту тільки з письмового дозволу редакції. Відповідальність за достовірність всіх матеріалів, розміщених на сайті, крім матеріалів, які містять посилання на інші інформаційні агентства або інтернет-видання, несе редакційна рада.