Живописні барви закарпатської «Верети» у Рівному

  • КУЛЬТУРА
Срд, 10/11/2017 - 16:54

Рівняни мають нагоду ближче познайомитися із сучасним закарпатським мистецтвом. У центральному залі рівненської галереї «Євро-Арт» відкрилася виставка одразу чотирьох художниць - яскравих представниць закарпатського живопису - Одарки Долгош, Олени Кондратюк, Людмили Корж-Радько та Надії Пономаренко з Ужгорода. Арт-проект «Верета»,  підготовлений організацією «Асоціація творчих жінок Закарпаття «Нова форма», вже побачили у Вінниці, Тернополі, Чернівцях, а нині творчі доробки майстринь експонуються і у Рівному.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Два шляхи» рівненських майстринь відкрили нову еру у світі художнього текстилю

В експозиції представлено 44 роботи, які розміщені у залі галереї у чотирьох умовних  локаціях. Картини вирізняються за жанровою і видовою структурою, тематикою і стилем, але їх об’єднує спільний напрямок, в якому рухаються авторки, адже саме в майстернях цих художниць твориться сучасне закарпатське мистецтво.

В Ужгороді їх вважають найкращими художниками Закарпаття. Вони є членами Національної спілки художників України, Людмила Корж-Радько - Заслужений художник України. Майже одночасно з 1994 року мисткині експонують свої роботи на персональних і колективних виставках. Колекції їхніх робіт знаходяться не лише в Україні, а й в Угорщині, Словаччині, Австрії та інших країнах Європи.

Заглиблюючись у родовід

Як пояснює Одарка Долгош, проект «Верета» зародився завдяки бажанню показати Україні мистецтво Закарпаття в усьому його різноманітті, а також докладніше  познайомитися з мистецтвом інших регіонів України, обмінятися творчими контактами, збагачуючи та розвиваючи власну творчість у такому взаємопроникненні. Тому мисткині у свою чергу також запрошують колег із виставками до себе в Ужгород. Звідси і назва проекту – верета, тобто різнокольоровий килимок із цікавими орнаментами.

- Існує багато діалектних значень цього слова, і у нас він називається по-різному, тому ми так само виокремлюємо кожне місто України в окрему мистецьку одиницю нашої держави, тому що кожне місто має свої унікальні ознаки і це дуже цікаво, - додає Одарка Долгош. – Наприклад, моєю мрією було донести до українського глядача той образ Закарпаття, який уособлюють вулички наших старих автентичних сіл, які збереглися дотепер. Власне, тому і зародився такий проект під гаслом «Мистецтво єднає Україну».

Художниця розповідає, що на виставці у Рівному представлена лише невеличка частина її доробку, адже окрім живопису Одарка працює і з графікою. Тематика її захоплень широка – це і рослинні мотиви, архітектура, тема родоводу, який вона досліджує багато років і пишається ним, відтворюючи на своїх полотнах.

Так, особливо щемливими є картини «Бабине глядило», «Мереживо часу», де у своєрідний спосіб зображено портрети бабусі та прабабусі художниці, яких вона не знала.

- Бабуся померла ще до мого народження, але я дуже багато знаю про неї з розповіді батьків, і в мене утворився певний образ, пов'язаний із мереживом та глядилом – дзеркалом, яке у нас збережено дотепер. Бабуся захоплювалася ручною роботою і мереживними орнаментами, і у нас залишилося багато в’язаних серветок від неї. Так само від неї мені дісталася статуетка Богородиці, зображена тут. Власне, це цілий цикл робіт, відображений і у графічних творах, - пояснює Одарка Долгош.

 

Одарка зізнається, що любить експериментувати. За фахом мисткиня є книжковим графіком і  спочатку працювала над книжковими ілюстраціями. Звідси її зацікавленість не тільки площиною, а й структурою, рельєфом і об’ємом.

- Я намагалася створити свою власну техніку виконання і дотепер експериментую, використовуючи і природний матеріал, тобто мені дуже цікаво працювати на площині, яка має певний рельєф, тому що це підсилює образ, на мою думку, – додає Одарка Долгош.  

«Художниця тонкої чутливості та наростаючого внутрішнього динамізму, яка по-своєму розвиває закарпатське мистецтво у новому тисячолітті. Знайомі мотиви, запозичені з навколишнього життя, ніколи не завмирають на одній точці» - так характеризує творчу манеру Одарки Долгош Оксана Гавриш, кандидат мистецтвознавства, викладач Закарпатської академії мистецтв і випускниця мистецької програми  кафедри культурології РДГУ.

«Красу ховати не треба»

У представленому доробку Олени Кондратюк передусім привертають увагу насичені, настроєві натюрморти, де у глибині композиції гармонійно вписано ще й живу натуру, яка ніби рухає предмети. «Її око виокремлює нічим не примітні, здавалося б, випадкові образи, ніби обіцяючи своїм моделям зобразити їх у кращому вигляді. Мисткиня провокує глядача вийти за межі звичного погляду на обрані сюжети, де політ уяви перетворює банальну буденність у замріяну дійсність», - так Оксана Гавриш анотує творчість Олени Кондратюк.

«Польові квіти» – одна з таких робіт, де звичайний, здавалося б, натюрморт оживає, набуває нових символічних значень і відтінків завдяки образу оголеної натури жінки.  

- Не треба нічого вигадувати насправді – просто треба бути спостережливим. Все, що я малюю, - воно є в житті, треба просто підмічати і бачити ці моменти, - пояснює Олена Кондратюк. - Натюрморт був би нецікавий без тієї дівчини, вона тут задає всю інтригу – одразу з’являється асоціативний ланцюжок: літо, квіти, кохання, страждання, тобто суцільні щирі емоції.

 

Взагалі, зізнається художниця, вона не любить розповідати про свої картини, адже коли глядач дивиться, у нього завжди є своя версія. І це теж по-своєму цікаво. А на питання, чому саме оголені жінки з’являються в її роботах, Олена відповідає просто:

- А мені здається, красу ховати не треба…

Зачіпає у своїх роботах Олена Кондратюк і вічну тема для всіх жанрів мистецтва - любовний трикутник. Так з’явилась її варіація на тему твору Івана Франка «Украдене щастя». Робота «Великодня ніч» пов’язана передусім з нашою етнокультурою, перегукуючись із легендами про те, що у ніч на Великдень з неба замість зірок падають писанки.   

Художниця зізнається, що працює передусім інтуїтивно, і слухаючи коментарі глядачів щодо своїх робіт, просто радіє, що на інтуїтивному рівні відчуває і відтворює те, що глядач знає, розуміє і хоче побачити. Ідеї та сюжети для своїх полотен мисткиня черпає з того, що бачить навколо себе. Маючи досвід роботи  художником по костюмах у ляльковому театрі та у сфері дизайну, зараз передовсім займається творчістю і, будучи вільним художником, багато подорожує, відвідує пленери. Саме з тих вражень і народжуються її живописні візії.

- Мені завжди цікаво з дівчатами, всі творчо дуже сильні, і весь час видають якісь нові ідеї. Тому в такому колективі не можеш спустити планку – тільки піднімати, - додає Олена Кондратюк.  

Між графікою і живописом

Жіноча тема, що є наскрізною у роботах закарпатських майстринь, чи не найяскравіше представлена у роботах Людмили Корж-Радько, де у вишуканій палітрі відтінків, у тендітних рухах розкривається незбагненна жіноча сутність.

Про творчість Людмили Корж-Радько мистецтвознавець Оксана Гавриш говорить так:

«Багаторічні вправи у рисунку та графіці позначили манеру з витонченістю, вишуканою лініальністю та декоративністю… Це сконцентровані вирази поетико-філософських понять, замішаних на лінії та кольорі. Грою на ледь помітних асоціативних відтінках художниця роздмухує меланхолійне середовище, де володарює пам'ять, спогад та художня уява».

 

Хтось побачив тут художні ремінісценції з творчості Густава Клімта, хтось уловив перегук із силуетами Гогена, а хтось - просто жінок у зворушливих сукенках із ситцю, із нехитрими візерунками родом із минулого ХХ століття.

- Творчість художника – це як щоденник, це те, що думає автор, що його хвилює, що впливає на нього. Все це через образи, колір, лінію, пляму, засоби графіки опосередковано ілюструється, шифрується на полотні, - коментує власні роботи Людмила Корж-Радько. – Наприклад, робота «Три сестри» народилася з родинної фотографії повоєнних часів. Тоді було скрутно із одягом, тому купували рулон ситцю і шили сукні для всіх членів родини. Так, у цих сестер ніби різні сарафанчики, але з одного полотна, і це так зачепило мене, таке воно мені зворушливе…

Не менш щемливими є роботи «Молитва», «Золотий дощ», «Нарциси». Художниця зізнається, що материнська тема зараз є близькою для неї, адже нещодавно вона стала бабусею, і це сколихнуло в ній материнські відчуття. Тож не дивно, що її жінки схожі на Мадонн. Втім, майже в усіх роботах відчутна неабияка увага до жіночих рук, яким майстриня надає мало не сакрального значення.

– Людські руки надзвичайно виразні, якщо людина може володіти своїм обличчям, то руками володіти важче. Практично в мене всюди є руки, кисті, бо це як мова – через рухи  передаються емоції, - зазначає художниця.  

 

Картини Людмили Корж-Радько заворожують авторською манерою спокою – вони щирі, світлі і глибокі. Своєрідною живописною релаксацією є робота «Літній сон», що нагадує про теплий весняний пленер у Карпатах з ірисами і приємною атмосферою.

Гармонія ритму, кольору та інтуїції

На жаль, не змогла приїхати на відкриття виставки Надія Пономаренко. Втім, колеги підтримали художницю, наголошуючи, що вона є одним із тих стовпів сучасного мистецтва Закарпаття, на яку всі вони рівняються. Одарка Долгош та Людмила Корж-Радько з початку заснування  Закарпатській академії мистецтв працюють там разом із Надією Пономаренко, тож відзначають, що вона надзвичайно філігранний і глибокий графік, має чудову ілюстрацію, і в неї постійно змінюються теми. Але тематика сакрального напрямку в неї найбільш глибока.

- Надія Пономаренко - глибоко переживаючий художник, в неї немає поверхових робіт, так як і немає поверхового ставлення до будь-якої справи, яку вона робить. Це натура тонка, чутлива, яка постійно перебуває у пошуку, - додала Олена Кондратюк.  

«Емоційна філософічність у поєднанні із філігранною технікою виконання вирізняють своєрідний стиль авторки. У різноманітних творах оживають символи, що розкривають смисли для втаємничених. Незмінним джерелом її образів є світ природи, де час і зміст втрачають межі... При цьому художня умовність - тільки зовнішня ознака творів мисткині, а образосутність максимально реальна» - так художню манеру пані Надії описує мистецтвознавець Оксана Гавриш.

У свою чергу викладач кафедри образотворчого мистецтва Рівненського державного гуманітарного університету Любов Крайлюк відзначила, що виставка закарпатських майстринь справляє враження мистецтва високого рівня.

- Тут відчувається багато гармонії, ритму, кольору, дуже багато тонкого жіночого чуття, інтуїції, загалом роботи дуже високого рівня. Ми бачимо, що Ужгород – важливий культурно-мистецький центр України, де дійсно існує культ живопису. А саме Закарпаття дуже різноманітне, тут багато цікавих творчих особистостей і вирує справжній повнокровний творчий процес.

Виставка триватиме по 22 жовтня. Після Рівного мисткинь чекає експонування обласної виставки в Ужгороді.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Закарпатський жіночий живопис показали у Рівному (ФОТОГАЛЕРЕЯ)

Додати новий коментар

 

33000, Україна, м.Рівне
(0362) 60 99 93
[email protected]

 

bigmir)net TOP 100
GOLOSNO 2014. Всі права захищені діючим законодавством України. Будь-яке порушення прав переслідується у судовому порядку. Будь-яке відтворення інформації з сайту тільки з письмового дозволу редакції. Відповідальність за достовірність всіх матеріалів, розміщених на сайті, крім матеріалів, які містять посилання на інші інформаційні агентства або інтернет-видання, несе редакційна рада.