Актори драмтеатру розповіли, якою буде "Маруся Чурай" у Рівному

  • КУЛЬТУРА
Чтв, 07/27/2017 - 17:30

Напередодні гучної прем’єри вистави "Маруся Чурай", яка відбудеться вже цими вихідними, 29 та 30 липня, у Рівненському драмтеатрі, актори поділилися секретами творчого процесу, розповіли, як їм працюється із запрошеним режисером Сергієм Павлюком, якою вони бачать нову виставу, своїх героїв, а також, як іде підготовка до прем'єри.

Нагадаємо, у виставі задіяні практично усі актори і артисти балету театру, а в головних ролях - Ніна Ніколаєва та Заслужений артист України Станіслав Лозовський. Спеціально для постановки було запрошено відомого українського режисера Сергія Павлюка, у творчому доробку якого більше 80 вистав у театрах України. Три його вистави вже більше 10 років з успіхом йдуть і на сцені Рівненського драмтеатру. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Я вимагаю від акторів бути справжніми» - режисер «Марусі Чурай» у Рівному  

Актриса Ніна Ніколаєва зізнається, що для неї ця роль була водночас і очікуваною, і несподіваною. Адже останнім часом вона вже мріяла про якусь значиму, потужну роль. Після Старуні у виставі «Останній строк» та Столітньої Війни в «Білій вороні», Ніна почала замислюватись, що ще б могла зіграти такого сильного. Неодноразово радилась із режисерами, і коли Сергій Павлюк ухвалив актрису, а Володимир Петрів підтримав, то була дуже рада, що це нарешті сталося.

- Для мене Маруся – вона в першу чергу жінка, яка перенесла велику драму, вона по-своєму сильна, але в неї є свої слабкості. Вона втратила кохану людину, потім маму, тато загинув ще раніше на війні… Тобто в неї фактично немає нічого, лише її пісні – єдине, що тримає її на цій землі. І ось в нашій виставі навіть її пісні вмирають – так вона сама себе карає. Але, мабуть, головне завдання Маруся – це покаятися у всіх своїх гріхах, в кінці вона йде на прощу, в монастир, і бачить, що навіть там не всі святі, на жаль. Всі ми люди і всі ми розіп’яті. І це її ніби трохи заспокоює і навіть трохи прощає.

Робота над образом ще не завершена, говорить Ніна, але їй дуже близький той стиль, який запропонував режисер.

- Тобто немає звичного спілкування з партнерами, як ми звикли – коли ніби є за що зачепитися, заховатися. Тут ти сам із собою, лише твоя душа і глядач. Тому процес ще триває. 

Взагалі, говорить Ніна Ніколаєва, вистава виходить дуже глибока – у ній мало якогось романтизму чи світлих моментів.

- Вона більше спонукає думати, наповнена символами, можливо, в чомусь навіть і важка для сприйняття. Тобто вона ставить питання, змушує глядача думати, мислити разом з нами, розбиратися, хто, де, в чому помилився. Режисер до нас дуже вимогливий і часом навіть суворий, але ми дуже його любимо, - додає Ніна Ніколаєва. 

Роль Гриця, якого грає Станіслав Лозовський, також ще на стадії опрацювання і осмислення. За словами актора, незважаючи на те, що образ Гриця виписаний без слів, йому інколи дуже хочеться щось сказати. Особливо у сценах, де його звинувачують в тому, що він змінився, і коли він має виправдовуватися.

- Роль Гриця мені в чомусь близька, не дивлячись на те, що вона не велика, але вона змушує до найважчого – розкривати себе в якійсь правді і заявляти всьому світу про щось своє сокровенне. А взагалі, звичайно, з кожною роллю намагаєшся в першу чергу відкрити якісь нові грані в собі самому - не для публіки, - зауважує Станіслав Лозовський.

- Разом із тим цікавість цієї ролі в тому, що вона вибудовується і не як позитивний і не як негативний персонаж, тому що я сам себе захищаю і сам себе засуджую, сам себе намагаюся в очах Марусі ніби витягнути, щоб вона змінила про мене думку. І в цьому найбільша суперечливість образу – роль якраз цікава цим внутрішнім конфліктом, тому що я можу сказати все що завгодно, підняти себе в її очах, але повертаючись до себе, сам себе опускаю назад. «Немов живе в мені два чоловіка і хтось когось в мені не впізнає» - оцими словами багато сказано. Тобто Гриць - він роздвоєний. Він каже, що і сам не знає, як так можна – одну любити, а другу в церкву до вінця вести. Так само і я не знаю. До прем’єри в будь-якому разі цей персонаж для мене загадка, а потім все одно доведеться постійно розгадувати цю загадку протягом всього часу виконання ролі. Чогось же він це зробив?

Актори зізнаються, що неодноразово перечитували сам твір Ліни Костенко, і до і після знайомства з інсценівкою Сергія Павлюка, а протягом репетицій часто заглядають в текст.

- Роман постійно в руках, тобто не обов’язково читаєш все від початку до кінця, просто дуже часто звіряєшся з текстом. А по-друге, є якісь місця, що ти хочеш перевірити, хто про тебе щось говорить, чи що відбулося. Інколи навіть виписуєш щось, - поділився секретами творчого процесу Станіслав Лозовський.  

Додати новий коментар

CAPTCHA
This question is for testing whether or not you are a human visitor and to prevent automated spam submissions.
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.

 

33000, Україна, м.Рівне
(0362) 60 99 93
[email protected]

 

bigmir)net TOP 100
GOLOSNO 2014. Всі права захищені діючим законодавством України. Будь-яке порушення прав переслідується у судовому порядку. Будь-яке відтворення інформації з сайту тільки з письмового дозволу редакції. Відповідальність за достовірність всіх матеріалів, розміщених на сайті, крім матеріалів, які містять посилання на інші інформаційні агентства або інтернет-видання, несе редакційна рада.